Урочистості з нагоди 150-річного ювілею Великої Українки
«Цвіт папороті можна дістати, тільки переживши найстрашнішу ніч». Авторські афоризми, глибокі думки з особистого листування Лариси Петрівни насправді давно можна вважати мініатюрною поезією у прозі, що в максимально концентрованій формі передають сутність характеру, жіночого світогляду, життєвої філософії Лесі Українки, занурюють читача в інтимний світ її переживань, зокрема й з приводу конкретних подій у її власному житті. Яскравий художній образ «цвіту папороті», як відомо, родом з українського фольклору та міфології, – символ чогось рідкісного, небувалого, чарівного, магічного, казкового – має не лише численні поетичні конотації, а й біографічний підтекст. Саме так Леся Українка, зокрема, називала свою подругу Ольгу Кобилянську: «Мені здається, що цвіт папороті, якби він був, то був би до Вас подібний» (лист Лесі Українки до Ольги Кобилянської від 26 грудня 1900 р.)