Красножон Андрій Васильович

Krasnozhon Andrew

ORCID ID: 0000-0002-2215-8429

ACADEMIA: https://southukrainiannationalpedagogicalodessa.academia.edu/AndrewKrasnozhon

Посада: професор кафедри історії України

Савченко Віктор Анатолійович

Savchenko Victor

ORCID ID: 0000-0001-5949-2263

Посада: професор кафедри історії України

Середа Олександр Григорович

Sereda Oleksandr

ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-5921-8907

Google Scholar profile: https://scholar.google.com.ua/citations?user=aP7BuSYAAAAJ&hl=uk

Посада: доцент кафедри історії України

Сєкерська Олена Петрівна

Sekerskaya Elena

ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-4540-3308

Google scholar profile: https://scholar.google.ru/citations?user=OiS2u5UAAAAJ&hl=ru

Посада: завідувач кафедри історії України

Діанова Наталія Миколаївна

Dianova Nataliya

ORCID ID: 0000-0003-0406-6907

Посада: професор кафедри історії України

Кумінова Катерина Андріївна

Kuminova Kateryna

ORCID ID: 0000-0001-5506-8254

Посада: викладач-стажист кафедри історії України

Герасименко Вікторія Вікторівна

Herasymenko Viktoriia

ORCID ID: http://orcid.org/0000-0003-2859-0105

Google Scholar profile: https://scholar.google.com.ua/citations?hl=uk&user=mA2SsmIAAAAJ

Посада: асистент кафедри історії України

Vodko Vladyslav

ORCID ID: 0000-0002-1492-405

Google Scholar profile: https://scholar.google.com.ua/citations?user=ltFzwfUAAAAJ&hl=ru

Посада: асистент кафедри історії України

Методи природничих наук у вивченні давніх культур Північно-Західного Причорномор’я.  Одеса: СМИЛ, 2015. 200 с.

Сучасні археологічні дослідження в останні десятиліття збагатилися  цілою низкою міждисциплінарних методів, які відкривають значні перспективи для вивчення минулого України.

У підручнику розкривається процес використання методів природничих наук в археологічних дослідженнях, розглядаються методики збирання та обробки різних категорій матеріалів, здобутих під час археологічних розкопок та формується уявлення про їх інформативний потенціал для подальших історико-культурних реконструкцій.

Видання орієнтоване на здобувачів освіти за спеціальностями А4.03 (Історія та громадянська освіта) та В 9 (Історія та археологія), краєзнавців та широкий загал читачів, які цікавляться давньою історією України.

Освіта в державах Стародавнього Сходу (ІІІ – ІІ  тис. до н. е.). Ізмаїл: Ірбіс, 2018. 96 с.

У посібнику зібрані матеріали з історії виховання та освіти у Стародавньому Єгипті, Хеттській державі, міст-державах Шумеру, Вавилонії та Ассирії. Досвід розвитку педагогічної думки та освітнього процесу має величезне значення для вдосконалення сучасної української школи. Видання складається з двох частин – лекційного матеріалу та хрестоматії, містить словник термінів, імен та назв, питання для самоконтролю, програму семінарських занять, методичні рекомендації та список рекомендованої літератури. Представлені у хрестоматії уривки текстів дозволяють глибше осмислити і засвоїти матеріал з історії виховання та освіти в державах Стародавнього Сходу та сформувати навички самостійної роботи студентів з джерелами.

Навчальний посібник призначений для здобувачів освіти гуманітарного профілю (історія, культурологія, педагогіка) вищих навчальних та середніх спеціальних закладів та фахівців у галузях історії та педагогіки.

Античні міста-держави Північно-Західного Причорномор’я – форма державного устрою. Одеса: Ірбіс, 2021. 83 с.

Матеріали навчально-методичного посібника ознайомлюють здобувачів освіти із сучасною концепцією давньогрецького поліса і питаннями виникнення та розвитку міст-держав у регіоні Північно-Західного Причорномор’я. Представлені матеріали формують уявлення  про давньогрецьку цивілізацію як цивілізацію поліса, характеризують варіанти устрою найдавніших міст-держав регіону Північно-Західного Причорномор’я і особливості їх державно-правових інститутів.

Лекційний матеріал посібника доповнений словником назв і термінів,  темами практичних занять та контрольними питаннями для самоперевірки.

Навчально-методичний посібник призначений для здобувачів вищої освіти спеціальності А4.03 (Історія та громадянська освіта).

Історія релігії та церкви в Україні. Навчальний посібник до спеціального курсу для студентів історичного факультету. Частина перша:  ІХ – ХІХ ст. Одеса: Астропринт, 2006. 104 с.

Навчальний посібник розраховано на здобувачів освіти, які вивчають курс «Історія релігії та церкви в Україні». Він присвячений проблемі виникнення релігійних вірувань на українських землях, впровадженню християнства і дослідженню найважливіших етапів розвитку релігійних конфесій та специфіки організації церковного життя в різних історичних умовах. Посібник хронологічно охоплює період починаючи з ІХ ст. і закінчуючи ХІХ ст. Він включає два розділи, кожен з яких містить по чотири теми. У першому розділі розглянуто дохристиянські вірування та прийняття християнства, становище церкви в умовах різноконфесійної іноземної влади на українських землях, прийняття Берестейської унії та становище українських християнських церков у ХVІІ ст. Другий розділ присвячено проблемам становища церкви в ХVІІІ та ХІХ ст., особливостям розвитку релігії та церковного будівництва в Одесі та на українських землях, що перебували в складі Австро-Угорщини.

Наприкінці розміщено перелік рекомендованих джерел і літератури до кожного розділу.

Історія релігії та церкви в Україні в національному та європейському контекстах: навч. посіб. для студентів спеціальності 032 «Історія та археологія». Одеса: ОНУ імені І.І. Мечникова, 2019. 252 с.

Навчальний посібник орієнтований на студентів, які вивчають курс «Історія релігії та церкви в Україні». Він присвячений проблемам дослідження основних етапів розвитку релігії та церкви на українських землях у національному та світовому контекстах, розгляду еволюції релігійних поглядів українського населення й визначенні факторів, які вплинули на цей процес та аналізу особливостей сучасного становища церкви в Українській державі. Посібник представлений чотирма розділами, кожен з яких поділений на відповідні теми. Наприкінці кожного розділу містяться контрольні питання, тестові завдання й список джерел і літератури до відповідної тематики.

У навчальному посібнику значна увага приділяється розгляду історії дохристиянських вірувань слов’ян, які базувалися на язичництві, шляхам проникнення християнства з європейських країн та прийняттю нової релігії. Проаналізовано релігійні проблеми на українських землях упродовж ХІІІ – ХІХ ст. Розглянуто процес національного відродження української православної церкви упродовж 1917-1920 рр. та проголошення Української автокефальної православної церкви. Простежено розвиток основних течій пізнього протестантизму в Україні. Досліджено особливості еволюції церковного життя в Україні з кінця 1980-х років до початку ХХІ ст.

Завершується книга предметним покажчиком, який допоможе читачеві краще зорієнтуватися при пошуках відповідного матеріалу.

Савченко В. Дванадцять війн за Україну. Київ: Нора-Друк, 2016. 478 с.

У 2014 р. Україна вкотре зіткнулася з ненаситним імперським молохом і зуміла зупинити його розповзання. Гібридна війна, як основа московського панування, ведеться не тільки в окопах, це війна за існування народу, війна за історію і свідомість людей. В Україні знайшлися герої, здатні захистити країну, яка не бажає бути бідним і заляканим «молодшим братом». Майже сто років тому в кінці 1917 р. український народ вже стикався з гібрідною війною московського зразка, програш в якій призвів до встановлення ленінсько-сталінської диктатури, масових репресій, голодоморів, концтаборів, знищення української інтелігенції…Дванадцять війн, які кривавим вихором пронеслись по Україні 1917-1921 рр., в радянській історії носили назву «громадянська війна», але вони велися за володіння українськими ресурсами (людськими, продовольчими, енергетичними). У лютому 2017 р. ми будемо згадувати революцію, яка дала нашим прадідам надію на кращу долю, але її ідеали сто років тому не втілилися в реальність, а були потоплені в крові. Ми знову отримали надію і завдання нашого покоління не упустити цей шанс.

Савченко В. Симон Петлюра. Київ: Нора-Друк, 2016. 469 с.

Петлюра, у тому числі не без допомоги своїх ворогів, став символом українського опору, символом визвольних змагань 1917—1921 рр. за незалежність України. Але яким Симон Петлюра був у реальності, без чорно-білого розфарбування? На це питання намагається дати відповідь ця книжка. Симон Васильович — лицар чину, але й жива людина, в житті якої були прорахунки і невдачі, але яка вперто йшла до своєї мрії — української незалежності. Цікаво, що й досі Петлюра не реабілітований, йому приписують злочини проти людяності, зраду своїх союзників та покровителів, масонську змову… Але він зупинив російську навалу, коли українська державність робила перші свої кроки.

Савченко В. Україна масонська. Нора-Друк, 2015. 336 с.

Масони створили Нову Європу. За великим рахунком, ми живемо у світі, який придумали творці-«будівельники»: Моцарт і Бетховен, Гюго і Фіхте, Ньютон і Гарібальді, Вашингтон і Прудон… Не варто і нам цуратися того, що формування світогляду українців відбулося під впливом масонів: гетьманів Розумовського і Скоропадського, письменників Котляревського, Шевченка і Франка, державотворців Драгоманова, Грушевського і Петлюри. А хто керує світом сьогодні? На це і багато інших запитань ви знайдете відповіді у цій книзі. Перше видання стало переможцем конкурсу «Книжка року – 2008» від журналу «Кореспондент». Доповнене видання.

Савченко, В. Павло Скоропадський - останній гетьман України. Харків: Фоліо, 2008. 378 с.

 Нова книжка відомого історика В. А. Савченка присвячена Павлу Скоропадському, останньому гетьману України, діяльність якого пов'язана з бурхливими подіями епохи Громадянської війни. Кавалергард і генерал, найбагатший поміщик, плоть від плоті вищого світу Петербурга, що успішно робив кар'єру й особисто знав імператора, він волею долі стає диктатором України. Оцінювати гетьмана Скоропадського можна і як «лиходія», і як «праведника», але саме своєю неоднозначністю він і цікавий. Лев Троцький називав його українським Бонапартом, генерал Денікін – другим Мазепою. Ким же він був насправді? Відповідь на це запитання допоможе знайти книжка, при написанні якої автор використав архівні матеріали, документальні джерела, спогади учасників подій.

Савченко В. Махно. Харків: Фоліо, 2008. 415 с.

Н. Мaхнo – один із нaйяскpaвiших лiдеpiв українськoгo нapoду, якoгo рaдянськa пpoпaганда нaзивaлa бaндитoм, a спpавy його зaмoвчувала. Зapaз Нестopa Мaхнa пopiвнюють з Робін Гyдoм, Спapтaком, «товаришем Че». Вихoдець з нaйбiднiшoгo селянства, він y 29 рoкiв зyмiв зiбpaти під пpaпoром анapхii 100-тисяннy армію i пoчaв створювати нa пlвденнoмy схoдi Укpaїни (на теpитopії, яка бiльшa за Данію, з населенням у 2,5 млн. чоловік) анapхiстське сyспiльcтвo - трудову федеpaцiю, яка пpoiснувалa 100 днів під пoстiйними ударами білих і червоних. Через 70 років після смерті цей "степовий вовк" став культовою фігурою серед сучасної молоді Європи, а ідеї анархізму, які сповідував Махно, у наш час перекочували з робітничих бараків до арт-богемних «тусовок». Ким же був Мaxнo y реaльнoму житті? На це питання і дає відповідь книга, яка присвячена одному з найвідоміших українців ХХ сторіччя.

Савченко В. Анархістський рух в Україні в 1903–1929 рр. : організаційні форми, комунікації і механізми функціонування. Київ: Ін-т історії України НАН України. 2017. 442 с.

Вивчення історії анархізму дає змогу зрозуміти можливі альтернативні шляхи суспільного будівництва, ступінь життєздатності та впливу анархістських ідей. Нині, коли відзначається 100-річчя Української революції, суспільство вимагає від істориків аналізу доленосних подій. Актуальність проблеми зумовлена тим фактором, що в науковій літературі відсутні узагальнюючі й усебічні характеристики ґенези анархістського руху в Україні. У боротьбі проти імперії анархісти об’єктивно опинилися на одному боці з майбутніми творцями української державності, з 1919 р. анархісти стали частиною антибільшовицького опору. Всебічний аналіз політичної практики анархістського руху в рамках суспільно-політичних трансформацій в Україні дає змогу стверджувати, що анархісти намагалися підняти широкі верстви населення проти феодально-буржуазної імперії, білогвардійської та радянської диктатур, що анархізм посів чільне місце в політичному розмаїтті першої чверті ХХ ст. 

URL:http://dspace.pdpu.edu.ua/bitstream/123456789/4181/1/Savchenko%20 Viktor %20%20Anatoliyovych.pdf

Савченко В. Анархістський рух в Одесі 1903–1916 рр. Одеса: Печатный дом, 2014. 306 с.

Книга дасть можливість розглянути історію становлення анархізму в його центрі - в Одесі, етапи розвитку та причини загасання руху, соціальну складову анархістських 8 груп, таємний зв’язок між групами та їхні зв’язки із західними центрами, участь анархістів у профспілковому і страйковому русі. Глави книги відповідають етапам історичної періодизації анархістського руху, запропонованої автором.

Савченко В. Анархісти Одеси 1917–1937. Одеса, Астропрінт: 2020. 216 с.

У новій монографії досліджена генеза анархістського руху в Одесі в 1917–1929 рр., трагічна доля одеських анархістів в часи сталінських репресій 1929–1937 рр. Автором розглядаються та аналізуються причини кризи та занепаду анархістського руху, його соціальна база, політична практика, організаційні структури, особливості «одеського» анархізму. Робота рекомендована науковцям і науково-педагогічним працівникам, краєзнавцям, вчителям, студентам, усім, хто цікавиться історією України.

Савченко В., Гончарук Т. Повсякденне життя Одеси на зламі епох. Одеса Ланжерона — Воронцова (1819–1839). Харків: Фоліо, 2023.  400 с. 

«Друга Пальміра», «Перлина у моря», «Північна Венеція» — все це про неї, про чудову, загадкову, повну своєрідного гумору й неабиякої гідності Одесу, вічно юне місто з двохсотлітньою історією. Якою ж вона була в період свого народження, як квітла в умілих руках видатних градоначальників, як перетворилась з Фортеці Хаджибей на Одесу... що таке порто-франко, як розбудовували місто — про все це і ще багато іншого на сторінках книги «Повсякденне життя Одеси на зламі епох. Одеса Ланжерона – Воронцова (1819–1839)». Автори запрошують у надзвичайну подорож Одесою «золотої доби» - містом та передмістями, театром та ліцеєм, кабінетами влади та виробництвами. Пропонують стати, нехай і ненадовго, справжнім одеситом і відчути галас базарів, тишу бібліотек і невпинний шепіт моря. Вже тоді, 200 років тому, молода Одеса стала подразником для підстаркуватої імперії, яку будували та якою керували європейці, що прагнули відтворити тут ідеальне «місто Сонця» з вільними людьми, вільною торгівлею та західною культурою.

Савченко В. Проект «Україна». Махновська Трудова федерація (1917-192). Харків: Фоліо. 2015. 300 с.

Образ шаленого батька Махна та двозначний термін «махновщина» відбилися в пам’яті народній ще за часів гуляйпільської вольниці. Як не намагалися в СРСР малювати його «бандитом і погромником», через сто років про Махна пам’ятають, йому створюють пам’ятники й меморіальні дошки. Але чи тільки безстрашними рейдами і військовими талантами уславився козацький нащадок? Головною метою махновського руху (1917—1921 рр.) було створення ідеальної України — без начальників та панів, без державної бюрократії, експлуатації, принижень... Махновці намагалися збудувати нове суспільство — Українську Трудову федерацію, і здавалося, їм таки вдалося почати це будівництво... Але немає ідеальних людей і неможливо перестрибнути через епохи, війни, зламавши основи цивілізації.  Історія існування «махновської України» — це не тільки захоплюючий історичний міф, а досвід проб і помилок, героїзму і романтизму, історія нації, що народжувалася для історичного прориву.

Середа, А. Силистренско-Очаковският еялет през XVIII – нач. на XIX в.: Административно-териториално устройство, селища и население в Северозападното Причерноморие. Монография. – София, 2009. – 262 с.

Болгарською мовою.

В монографії представлено дослідження історії півдня України у складі Османської держави у XVIII – поч. XIX ст. Зокрема досліджено питання етапності османської експансії у Північно-Західне Причорномор’я, формування османських адміністративно-територіальних одиниць, управління Кримського ханства в регіоні. Більшою частиною роботи є представлення на основі османських джерел існування населених пунктів в Буджаку і Очаківській землі у XVIII – поч. XIX ст.

Середа О. Османсько-українське степове порубіжжя в османсько-турецьких джерелах XVIII ст. [= XVIII. Yüzyıl Osmanlı Belgeleri Işığında Osmanlı-Ukrayna Bozkır Serhatti]: [монографія] / Олександр Середа [= Oleksandr Sereda] – Одеса: Астропринт, 2015. – 312 c.

Українською і турецькою мовами.

Монографія містить османсько-турецьки документи з транслітерацією і перекладом на українську мову, які стосуються історії Очаківської землі у аспектах формування регіону як османської території, козацького фактору освоєння Буго-Дністровського межиріччя та існування на цих теренах Ханської України.

Середа О. Османсько-українська дипломатія в документах XVII-XVIII ст. = [XVII.–XVIII. Yüzyıl belgelerinde Osmanlı-Ukrayna diplomasisi]: [монографія] / Олександр Середа = [Oleksandr Sereda]; НАН України Інститут сходознавства ім. А. Ю. Кримського; Стамбульський університет – Київ ; Стамбул, 2018. – 176 c.

Українською і турецькою мовами.

Монографія містить османсько-турецьки документи з транслітерацією і перекладом на українську мову, які стосуються османсько-українських взаємин гетьманської доби. Зокрема представлено листування османських султанів з гетьманом Богданом Хмельницьким, Петром Дорошенком, Пилипом Орликом. Введено до наукового обігу також османський картографічний та статистичний матеріал з позначенням «держава Україна».

Діанова Н. М. Формування етно-конфесійної структури населення міст Південної України (кінець ХVІІІ – перша половина ХІХ ст.): монографія. Одеса: Астропринт, 2010. 176 с.

Монографія є спробою комплексного дослідження процесу формування етно-конфесійної структури населення міст південного регіону наприкінці ХVІІІ – в першій половині ХІХ ст.). Вона складається із чотирьох розділів. У першому з них досліджено проблему заснування та заселення південноукраїнських міст. Другий розділ присвячено формуванню та розвитку південноукраїнських єпархій та розгляду діяльності православного населення. Третій розділ стосується розвитку римо-католицької церкви на півдні України, формуванню католицьких громад та їх участі у розбудові міст. У четвертому розділі досліджено конфесійні общини, утворені протестантами, юдеями, караїмами та мусульманами.  Розглянуто їх внесок у соціально-економічний та культурний розвиток міст півдня України. 

Наприкінці монографії розміщено додатки. Там містяться таблиці, що дають можливість розглянути динаміку чисельності населення міст Херсонської та Катеринославської губерній та етно-конфесійний склад міського населення зазначених губерній упродовж першої половини ХІХ ст. 

Робота розрахована на істориків, краєзнавців, студентів закладів вищої освіти й усіх, хто цікавиться релігійною та соціальною історією Південної України.

Внесок вищого православного духовенства Південної України у розвиток історичної науки і освіти  (кінець XVIII – початок ХХ ст.): монографія. Одеса: Фенікс, 2012. 319 с.

Монографія присвячена дослідженню діяльності вищого православного духовенства Південної України в галузі науки і освіти наприкінці ХVІІІ – початку ХХ ст. Уперше предметом спеціального дослідження стало комплексне з’ясування науково-просвітницької діяльності православної ієрархії півдня України в зазначений період. Проаналізовано корпус опублікованих й рукописних джерел та історіографію проблеми. Простежено основні напрями наукової діяльності архієреїв: археографічну роботу, пошук і вивчення письмових та речових пам’яток церковної історії з метою їх реконструкції та збереження. Проаналізовано науковий доробок духовенства та його духовну спадщину. Розкрито різні форми співпраці ієрархів з науковими товариствами та установами. Розглянуто просвітницьку роботу вищого духовенства в освітянській площині. З’ясовано роль архієреїв у розвитку духовної освіти на півдні України та участь духовенства в навчально-виховному процесі світських навчальних закладів.

Монографія розрахована на істориків, науковців, краєзнавців, здобувачів вищої освіти й усіх, хто цікавиться історією Південної України.

Діяльність православних архієреїв Херсонської єпархії (кінець XVIII – початок ХХ ст.) : монографія. Одеса : Одес. нац. Ун-т ім. І. І. Мечникова, 2022. 206 с.

Монографія присвячена дослідженню діяльності архієпископів Херсонської єпархії наприкінці ХVІІІ – початку ХХ ст. Її наукова новизна визначається тим, що на основі залучення значного корпусу опублікованих документів і архівних джерел, вивчення наукової літератури та аналізу зібраних даних проведено системний аналіз внеску православних архієреїв у розвиток Херсонської єпархії наприкінці XVIII – на початку ХХ ст. Досліджено багатовекторну діяльність провідних архієреїв, які діяли на різних етапах розвитку Херсонської єпархії, що дало можливість створити їх просопографічний портрет.

Структура роботи представлена трьома розділами. У першому з них  розглянуто процес утворення південноукраїнської єпархії та її трансформацію упродовж 1775-1837 рр. у контексті діяльності перших архієреїв. Другий розділ присвячено аналізу діяльності архієпископів на тлі розбудови Херсонсько-Таврійської єпархії в 1837-1859 рр. У третьому розділі простежено діяльність архіреїв Херсонської єпархії в 1859-1914 рр. на тлі історичних подій того часу. 

Вагоме місце відведено додаткам, де представлено портрети єпархіальних архієреїв, світлини, що стосуються закладів духовної освіти, монастирів і храмів Херсонської єпархії. Наприкінці книги розміщено іменний покажчик.

Монографія розрахована на істориків, науковців, краєзнавців, здобувачів вищої освіти й усіх, хто цікавиться історією Південної України.

Красножон А. В., Красовицький О. 10 розмов про давню історію України. Харків: Фоліо, 2023. 240 с.

Автори книжки. розмірковують про давню історію України. Як дізнатися історію цивілізацій, які ще не винайшли писемність, документи яких не зберігають в архівах? Дописемна історія людства охоплює період у більш ніж два мільйони років. І більшу частину джерел для написання історії стародавнього світу отримано археологами. Наприклад, одночасно з будівництвом пірамід у Єгипті на території України розвивалася трипільська землеробська «цивілізація». Усі свідчення про неї нам відомо винятково з розкопок.

Завдяки своїй строкатій кліматичній зональності та  географічному положенню сучасні українські території тривалий час була зоною контактів і конфліктів найрізноманітніших народів та цивілізацій.

Красножон А. В. ., Красовицький О.  10 розмов про історію України від короля Данила до гетьмана Мазепи. Харків: Фоліо, 2024. 384 с.

Ця книга з’явилася у пошуках «крапок неповернення» та історичних рубежів. Україна епохи Середньовіччя постає дитиною степів та моря, успадковуючи від середземноморської культури, від кочівників та осілих землеробів однаково. Це період етногенезу українського народу. Коли закінчується Середньовіччя в Європі загалом та в Україні зокрема? І якщо археологічна хронологія побудована на еволюції матеріальної культури, то що лежить в основі історичної хронології? Настає новий хронологічний період одночасно і повсюдно чи історія розвивається паралельно, різними епохами, на сусідніх землях? Історія розвивається циклічно, з перспективою повернення в кам’яний вік при одному необережному кроці, або ж по незворотній поступальний прямій?

Автори книги розмірковують про час і про місце, про роль особистості в історії та про роль історії у долі особистості.

Красножон А. В., Тютюнджи Мехмет. Місто Ізмаїл та його фортифікація (за джерелами XVI-XIX ст.). Одеса: Чорномор’я, 2019.  584 с.

До монографії включено кілька десятків османських та російських  документів, які розкривають маловідомі сторінки історії Ізмаїла XVI-XIX ст.

Особливу увагу в книзі приділено проблемі заснування цього міста та першим султанським указам, які супроводжували процес становлення Ізмаїла (який спочатку носив назву Мехмедабад – «місто Мехмеда», на честь засновника – однієї з найбільш впливових фігур Османської імперії другої половини XVI ст., Мехмеда-ага Хабеші).

Докладно висвітлюються соціально-економічні аспекти  життя міста у перші роки існування. Крім документальних джерел, книга містить десятки планів, карт і схем фортеці, міста і прилеглої місцевості XVII-XIX ст.  Окремим предметом дослідження є історична топографія міста, а також еволюція розвитку фортифікації Ізмаїла, османська епіграфіка та історія будівництва церков.

Красножон А. В. Фортеці та міста Північно-Західного Причорномор’я (XV-XVIII ст.). Одеса: Чорномор’я, 2018.  312 с.

У монографії розглядається історія фортець Північно-Західного Причорномор’я у XV–XVIII ст. в контексті розвитку оборонних комплексів від кам’яної замкової архітектури до бастіонних фронтів. Піднімаються питання типології, походження, датування, локалізації, та функціональної спроможності об’єктів довгочасної фортифікації регіону на різних етапах їх існування.

Особливу увагу приділено історичній топографії міст, а також середньовічній молдавській, грецькій, вірменській та османській епіграфіці у джерелознавчому аспекті. Розглянуто природні ресурси регіону, що сприяли його урбанізації на окремих етапах означеного періоду. До наукового обігу введено десятки історичних планів і зображень, матеріалів сучасних реконструкцій і авторських обмірних креслень пам’яток військової і цивільної архітектури XV-XVIII ст. Для істориків, археологів, мистецтвознавців, краєзнавців.

Сєкерська О. П., Шевченко О. Б. Косторізне виробництво античного Ніконія (каталог колекції). Одеса: Смил, 2021. 92 с.

Видання є публікацією колекції виробів з кістки та рогу, здобутих під час досліджень античного городища Ніконій біля с. Роксолани Одеської області. Колекція налічує 218 предметів різного призначення, більшість з яких (208 екз.) зберігається в Одеському археологічному музеї Національної академії наук України, а решта (13 екз.) – у приватних колекціях. Колекція артефактів з кістки та рогу з Ніконія представлена як окремими високохудожніми виробами, так і, в основній масі, знаряддями праці, які вироблялися в окремих домогосподарствах для внутрішнього споживання. Публікація матеріалів розширює інформаційну базу дослідження домашніх промислів  та ремесел  мешканців  античного Ніконія.