Державна реєстрація науково-дослідних робіт

Список кафедральних наукових робіт Університету Ушинського, які зареєстровані в УкрІНТЕІ

 

п\п

Назва НДР

Кафедра

Керівник

Підстава для виконання та строки виконання

1.      

Скінченновимірна й нескінченновимірна теорія операторів та операторних в'язок на графах

0119U002030

Кафедра вищої математикиі статистики

Пивоварчик В. М.

Рішення Вченої ради, проток. № 5 від 28.12.2018 року

01.19-12.23

2.      

Психолого-педагогічний супровід формування професійно-методичної спрямованості особистості майбутніх фахівців дошкільної освіти

0119U002027

Кафедра теорії і методики дошкільної освіти

Богуш А. М.

Рішення Вченої ради, проток. № 5 від 28.12.2018 року

01.19-12.23

3.      

Контекстний підхід у професійній підготовці майбутніх учителів початкової школи 

0119U002019

Кафедра педагогічних технологій початкової освіти

Балакірева В. А.

 

Рішення Вченої ради, проток. № 5 від 28.12.2018 року

01.19-12.23

4.      

Теоретичні та практичні аспекти слов'янського мовознавства 

0119U002021

Кафедра слов’янського мовознавства

Кон О. О.

Рішення Вченої ради, проток. № 5 від 28.12.2018 року

01.19-12.23

5.      

Мультимасштабне моделювання процесів термомеханічної обробки та опромінювання актуальних металів і сплавів

0119U002029

Кафедра фізики

Гохман О. Р.

Рішення Вченої ради, проток. № 5 від 28.12.2018 року

01.19-12.23

6.      

Теорія і практика підготовки майбутніх педагогів до інновацій у професійній діяльності 

0119U002025

Кафедра дошкільної педагогіки

Карпова Е. Е.

Рішення Вченої ради, проток. № 5 від 28.12.2018 року

01.19-12.23

7.      

Психолого-педагогічний супровід корекційно-реабілітаційної роботи з дітьми з особливими освітніми потребами 

0119U002024

Кафедра дефектології та фізичної реабілітації

Форостян О. І.

 

Рішення Вченої ради, проток. № 5 від 28.12.2018 року

01.19-12.23

8.      

Технології формування методичної компетентності майбутніх учителів у навчанні учнів математики

0119U002023

Кафедра математики та методики її навчання

Скворцова С. О.

 

Рішення Вченої ради, проток. № 5 від 28.12.2018 року

01.19-12.23

9.      

Індивідуально-психологічні особливості професійного самоздійснення особистості

0119U002018

Кафедра загальної та диференціальної психології

Саннікова О. П.

 

Рішення Вченої ради, проток. № 5 від 28.12.2018 року

01.19-12.23

10.  

Традиції української та світової культури в контексті формування компетентності здобувачів вищої освіти образотворчого профілю 

0119U002026

Кафедра образотворчого мистецтва

Тарасенко О.А.

Рішення Вченої ради, проток. № 5 від 28.12.2018 року

01.19-12.23

11.  

Формування художньої компетентності майбутніх фахівців декоративно-прикладного мистецтва 

0119U002022

Кафедра теорії і методики декоративно-прикладного мистецтва та графіки

Ткачук О. В.

 

Рішення Вченої ради, проток. № 5 від 28.12.2018 року

01.19-12.23

12.  

Теоретико-методичні засади підготовки майбутніх фахівців фізичної культури і спорту до професійної діяльності з різними групами населення 

0119U002020

Кафедра теорії та методики фізичної культури та спортивних дисциплін

Джуринський П. Б.

Рішення Вченої ради, проток. № 5 від 28.12.2018 року

01.19-12.23

13.  

Розробка адаптивної технології генерації персоніфікованого хмарно-орієнтованого контенту

0119U002017

Кафедра прикладної математики та інформатики

Мазурок Т. Л.

Рішення Вченої ради, проток. № 5 від 28.12.2018 року

01.19-12.23

14.  

Психологічні особливості регуляції діяльності особистості, що розвивається 

0118U000037

Кафедра теорії і методики практичної психології

Чебикін О. Я.

Рішення Вченої ради, проток. № від 

28.12.17 року

 

01.18-12.22

15.  

Англійська мова та методика її викладання у вищій школі: когнітивна комунікація

0117U000118

Кафедра германської філології та методики викладання іноземних мов

Єременко Т. Є.

Рішення Вченої ради, проток. №7 від 29.12.16 року

01.17-12.21

16.  

Міждисциплінарні методи та методологія історичного пізнання 

0117U000108

Кафедра всесвітньої історії та методології науки

Добролюбська Ю. А.

Рішення Вченої ради, проток. №7 від 29.12.16 року

01.17-12.21

 

17.  

Теоретико-методичні засади публічного управління у сфері освіти 

0117U000117

Кафедра освітнього менеджменту та публічного управління

Долженков О. О.

Рішення Вченої ради, проток. №7 від 29.12.16 року

01.17-12.21

18.  

Розвиток професійних якостей майбутніх фахівців соціономічної сфери 

0121U100131

Кафедра сімейної та спеціальної педагогіки і психології

Бабчук О. Г.

 

Рішення Вченої ради, проток. №3 від 29.10.20 року

01.21-12.25

19.  

Рідна словесність у культурно-освітньому просторі

0117U000114

Кафедра української філології і методики навчання фахових дисциплін

Кучерява О. А.

Рішення Вченої ради, проток. №7 від 29.12.16 року

01.17-12.21

20.  

Варіативність стратегій і тактик у перекладі різноманітних типів дискурсу

0117U000113

Кафедра перекладу і теоретичної та практичної лінгвістики

Корольова Т. М.

Рішення Вченої ради, проток. №7 від 25.12.16 року

01.17-12.21

21.  

Історико-культурні процеси на півдні України від античності до сьогодення 

0117U000112

Кафедра історії України

Красножон А. В.

Рішення Вченої ради проток. №7 від 29.12.16 року

01.17-12.21

22.  

Рекреаційна психологія дитини

0117U000111

Кафедра психології розвитку і соціальних комунікацій

Симоненко С. М.

Рішення Вченої ради, проток. №7 від 29.12.16 року

01.17-12.21

23.  

Когнітивно-прагматичні аспекти функціонування та викладання іноземної мови

0120U002018

Кафедра західних і східних мов та методики їх навчання

Юмрукуз А. А.

Рішення Вченої ради, проток. № 5 від 28.12.19 року

01.20-12.24

24.  

Нові комп’ютерні моделі у науці та освіті 

0117U000109

Кафедра інноваційних технологій та методики навчання природничих дисциплін

Ків А. Ю.

Рішення Вченої ради, проток. №7 від 29.12.16 року

01.17-12.21

25.  

Теорія і методика підготовки майбутніх фахівців мистецького та мистецько-педагогічного профілю в контексті соціокультурної парадигми

0120U002017

Кафедра музичного мистецтва і хореографії

Реброва О. Є.

РішенняВченої ради, проток. № 5 від 28.12.19 року

01.20-12.24

26.  

Сучасні виклики соціально-політичного розвитку: політико-правові та соціально-економічні виміри 

0120U002016

Кафедра політичних наук і права

 

Наумкіна С. М.

РішенняВченої ради, проток. № 5 від 28.12.19 року

01.20-12.24

27.  

Навчання студентів педагогічних університетів іноземних мов як засобу викладання окремих предметів у середніх закладах освіти

0120U002015

Кафедра західних і східних мов та методики їх навчання

Мартинова Р. Ю.

РішенняВченої ради, проток. № 5 від 28.12.19 року

01.20-12.24

28.  

Проєктування професійного становлення майбутніх фахівців в умовах університетської освіти 

0120U002014

Кафедра педагогіки

Княжева І. А.

 

РішенняВченої ради, проток. № 5 від 28.12.19 року

01.20-12.24

29.  

Поетикально-аксіологічні аспекти дослідження художніх текстів 

0120U002013

Кафедра української та зарубіжної літератур

Гуменний М. Х.

РішенняВченої ради, проток. № 5 від 28.12.19 року

01.20-12.24

30.  

Оцінка індивідуального здоров’я та підвищення адаптаційних можливостей дітей і молоді засобами здоров’язбережувальних освітніх технологій

0120U002012

Кафедра біології і основ здоров’я

Босенко А. І.

РішенняВченої ради, проток. № 5 від 28.12.19 року

01.20-12.24

31.  

Інновації у сучасному соціально-філософському пізнанні

0117U000110

Кафедра філософії, соціології та менеджменту соціокультурної діяльності

Борінштейн Є. Р.

Рішення Вченої ради, проток. №7 від 29.12.16 року

01.17-12.21

 

Наукова школа Р.І.Хмелюк «Підготовка вчителя національної школи»

Наукова школа Раїси Іллівни Хмелюк була заснована в 1950 році. Її провідною проблематикою виступили питання, пов’язані з підготовкою вчителя національної школи. Однією з найбільш важливих проблем педагогіки вищої школи є проблема профвідбору до педагогічних ВНЗ.

В останні роки під безпосереднім керівництвом Р.І.Хмелюк на кафедрі педагогіки Південноукраїнського національного педагогічного університету ім.К.Д.Ушинського досліджувалися проблеми, пов'язані з диференційованим підходом до організації та проведення самостійної роботи студентів із педагогічних дисциплін, із методики діагностики і формування професійної усталеності майбутніх учителів.

Розроблено й апробовано методику діагностики рівнів підготовки студентів до структурування навчальної інформації, визначено критерії й ознаки підготовки майбутніх учителів до структурування навчальної інформації в дидактичному процесі загальноосвітньої школи, серед яких: 1) професійна спрямованість і мотивація діяльності майбутніх учителів до структурування навчальної інформації (пізнавальна потреба, рівень домагань, мотиви навчання, мотиви професійної діяльності); 2) сформованість професійно значущих якостей і властивостей особистості щодо вмінь структурувати навчальну інформацію (сформованість знань і вмінь визначати логічні закономірності, вміння виділяти абстрактні зв'язки та встановлювати складні логічні відносини, рівень інтелектуальних здібностей, інтелектуальна лабільність); 3) наявність сформованих професійно-педагогічних знань і вмінь структурувати навчальну інформацію (сформованість знань щодо способів структурування і форм подання навчальної інформації, вміння застосовувати способи структурування навчальної інформації, вміння подавати навчальну інформацію за допомогою різних форм, уміння аналізувати педагогічні ситуації з використанням різних форм їх подання).

Розроблено методику діагностики рівнів інтелектуального розвитку студентів; критеріями інтелектуального розвитку було визначено: ступінь складності когнітивних структур; вираженість ознак понятійного мислення; здатність до аналізу, планування, рефлексії; міра інтелектуальної ініціативи; ієрархія мотивів інтелектуальної діяльності; освіченість, ерудиція, обсяг фактичних знань, зокрема професійно значущих, їх системність; сформованість різних форм мислення; повнота сформованості розумових операцій; ступінь розвитку психічних функцій, що забезпечують пізнання довкілля; міра застосування суб'єктом власних компенсаторних можливостей.

Розроблено методику діагностики рівнів сформованості професійної компетентності майбутніх учителів англійської мови і літератури. Визначено критерії сформованості професійної компетентності майбутніх учителів англійської мови і літератури з показниками: здатність до самоменеджменту (здатність до самопізнання, самоорганізації та самоконтролю діяльності); сформованість іншомовної комунікативної компетенції (сформованість мовної, мовленнєвої та соціокультурної компетенції); сформованість операційної компетентності (сформованість прогностичних, пізнавальних та організаційних умінь); розвиток загальнокультурної компетентності (розвиток розумової культури, загальної ерудиції та культури спілкування).

Розроблено й апробовано методику формування індивідуального стилю професійної діяльності майбутніх учителів гуманітарних дисциплін. Визначено, що структура індивідуального стилю професійної діяльності майбутніх учителів гуманітарних дисциплін передбачає наявність трьох компонентів: мотиваційного, комунікативного і творчого, а також відповідних їм функцій - забезпечення психологічного комфорту, професійного задоволення і мотивації професійно-особистісних досягнень, організації ефективної педагогічної взаємодії, прояву творчого потенціалу та самореалізації.

Розроблено методику діагностики рівнів сформованості професійної мобільності майбутніх економістів. Визначено структуру професійної мобільності майбутніх економістів, яка містить три компоненти: соціологічний, психологічний та економічний, які, у свою чергу, складаються зі здатностей, передбачених освітньо-кваліфікаційною характеристикою, якостей, необхідних для професійно мобільного економіста; і дві групи факторів; об'єктивні, до яких належать технічні, економічні, демографічні, організаційні та соціальні, та суб'єктивні, які містять ставлення індивіда до професійної мобільності, обумовлене його потребами, інтересами, ціннісними орієнтаціями.

Розроблено методику діагностики рівнів сформованості еталонів ефективної педагогічної взаємодії. Визначено критерії та показники сформованості ефективної педагогічної взаємодії, а саме: здатність до встановлення емоційних контактів (розуміння емоційних станів іншої людини у формі співпереживання, гнучкість, емоційної замученості до педагогічної взаємодії, здатність відійти від власної егоцентристської позиції, до сприйняття точки зору іншої людини, успішне і безконфліктне прийняття іншої людини, здатність до неусвідомленого ототожнення "Я" з "іншим", до сприйняття іншої людини як продовження самого себе); сформованість професійно-діяльнісних умінь (вміння організовувати процес взаємодії, будувати його стратегії, виявляти комунікативні та організаторські навички; володіння технологією педагогіки співробітництва, прийомами розвивальної допомоги, вміння зберігати ініціативу учасників діалогу, володіння технікою швидкого входження у взаємодію та прийомами динамічного впливу); наявність професійно-значущих настанов (векторні показники "ригідність - мобільність", настанова на професійне самовдосконалення й особистісне зростання, планування і прогнозування мети, змісту, структури, засобів педагогічної взаємодії, настанова на створення творчої атмосфери, моделювання подальшої педагогічної взаємодії, наявність особистісних еталонів ефективної педагогічної взаємодії).

Наукова школа доктора політичних наук, професора НАУМКІНОЇ Світлани Михайлівни - «Політичні виміри ефективності управлінської діяльності»

Наукова школа C. М. Наумкіної з дослідження політичних вимірів ефективності управлінської діяльності бере початок у 2000 році.

Основні наукові здобутки школи: визначено особливості моделювання політичних процесів в Україні, які зумовлені: хибкою рівновагою політичних сил; відсутністю реальної практики виявлення та вирішення політичних конфліктів через брак напрацьованих навичок їх попередження, локалізації, регулювання за допомогою певних правил і процедур, недеференційованістю політичної сфери тощо. Запропоновано новий підхід до теоретико-методологічного обґрунтування дослідження політичної діяльності, який базується на розумінні світу політичного як різнорівневої та постійно плинної реальності, що володіє властивостями інклюзивності, просторовості, темпоральності, сталості та нестабільності.

Результати досліджень пройшли апробацію на більше як 200 міжнародних та всеукраїнських конференціях, у майже 800 наукових працях, зокрема у 20 монографіях, 12 науково-тематичних збірниках, 40 посібниках і інших наукових розвідках.

У межах наукової школи було підготовлено та захищено майже 60 аспірантів та 12 докторантів.

Учні та послідовники наукової школи працюють в багатьох університетах України та інших держав. Серед них: Сіленко Алла Олексіївна – проректор з навчально-виховної роботи ОНАЗ ім. О. С. Попова (рік захисту – 2000), Кузьмін Петро Васильович – завідувач кафедри політичних наук Таврійського національного університету (рік захисту – 2008), Яковлев Денис Вікторович – декан факультету психології, політології та соціології Національного університету «Одеська юридична академія» (рік захисту – 2009), Дунаєва Лариса Миколаївна – декан факультету психології та соціальної роботи ОНУ імені І. І. Мечникова (рік захисту – 2009),  Ніколаєнко Наталія Олександрівна – завідувачка кафедри політології Миколаївського національного педагогічного університету ім. Сухомлинського (рік захисту – 2012), Осипова Світлана Анатоліївна – завідувачка кафедри політології Придністровського національного університету імені Т. Шевченка (рік захисту – 2017), Вовк Світлана Олександрівна  – завідувачка кафедри політології та правознавства Державного закладу «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка (м. Старобільськ) (рік захисту – 2018) та ін.

Значна кількість захищених здобувачів продовжують роботу на кафедрі політичних наук і права Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського». Серед них доктори політичних наук, професори:  Гедікова Наталя Пилипівна, Музиченко Ганна В’ячеславівна, Маслов Юрій Костянтинович, а також кандидати наук:  С. І. Ростецька, І. І. Проноза, Ю. В. Ткачук, Т. О. Каменчук, Т. М. Палазова, М. О. Малишенко, І. А. Нерубащенко, Є. О. Садикова, С. Л. Швець.

З 2010 року по теперішній час у Державному закладі «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського» функціонує Спеціалізована вчена ради Д 41.053.06 із захисту докторських (кандидатських) дисертацій зі спеціальності 23.00.02 – політичні інститути та процеси. З 2015 року виходить друком науковий журнал «Політикус» (фаховий з політичних наук, група Б) та функціонує Центр соціально-політичних досліджень «Politicus».

У межах наукової школи здійснюється активна міжнародна співпраця, а саме: участь в Україно-канадському проєкті «Основи демократії» (2000-2002); Конгресі місцевих і регіональних влад Ради Європи – дослідницький проєкт із вивчення досвіду функціонування міжнародних інституцій: Ради Європи, Міжнародного суду з прав людини (Страсбург, Франція), Штаб-квартири ООН (Женева, Швейцарія), Європейського парламенту (Страсбург, Франція), Міжнародного суду ООН (Гаага, Нідерланди) (2009-2011); CEASC – Вища школа економіки (Лодзь, Республіка Польща) – Вища школа бізнесу (Бидгощ, Республіка Польща) – проєкті з удосконалення організації освітнього процесу у ЗВО відповідно до європейських рамок кваліфікацій (2013-2014); Україно-французькому проєкті «Women in War» (2015-2016); проєкті Міжнародного Вишеградського Фонду «Соціально-політичні трансформації в країнах V4 та Україні: порівняльний аналіз» (2013‑2017); Україно-американському проєкті «Громадянська освіта» та її впровадження в навчальний процес педагогічних вузів» (2018‑2019); Україно-китайському проєкті з розробки та підготовки до друку Білої книги української системи освіти (2019‑2020); міжнародному проєкті «Україна – Норвегія» за підтримки  Вищої Школи Бізнесу Університету Нурланда (Норвегія) та Міжнародного фонду соціальної адаптації (2014 ‑ по теперішній час) та ін.

Представниками наукової школи виконувалися комплексні науково-дослідні теми: «Трансформаційний процес в Україні: основні проблеми та умови їх здійснення» (№ держреєстрації 0109U000215), «Соціально-політичні проблеми України в контексті глобалізаційних процесів» (№ держреєстрації 0114U007155) та ін. Зараз здійснюється дослідження за темою: «Сучасні виклики соціально-політичного розвитку: політико-правові та соціально-економічні виклики» (№ держреєстрації 0120U002016), у межах якого проводяться дисертаційні дослідження, здійснюється наукова робота викладачів та здобувачів вищої освіти.

 

 

Наукова школа «Одеська школа функціонального аналізу»

Одеська школа функціонального аналізу була заснована в 1940 р. Її засновником був Марк Григорович Крейн (1907 – 1989), член-кор. АН УРСР (1939), член Академії Наук та Мистецтв США (1968), іноземний член Національної Академії Наук США (1979), лауреат премії Вольфа з математики (1982).

Перелік напрямів, де його дослідження стали фундаментальними і багато в чому визначили майбутнє цих розділів математики, охоплює: осціляційні ядра і матриці; проблему моментів, ортогональні поліноми і теорію апроксимації; конуси і опуклі множини в банахових просторах; теорію лакун і оператори у просторах з двома нормами; теорію розширень ермітових операторів, продовження додатно визначених функцій і гвинтових дуг; теорію цілих операторів, інтегральні оператори, прямі й обернені спектральні задачі для неоднорідних струн і рівнянь Штурма-Ліувілля; формулу слідів і теорію розсіяння; метод напрямних функціоналів; теорію стійкості диференціальних рівнянь; інтеграли Вінера-Хопфа, Тьопліца та сингулярні оператори; теорію операторів у просторах з індефінітною метрикою, індефінітні проблеми розширення; несамоспряжені оператори, характеристичні оператор-функції і трикутні моделі; теорію збурень і теорію Фредгольма; теорії інтерполяції і факторизації; теорію прогнозу для стаціонарних стохастичних процесів; проблеми теорії еластичності, теорію корабельних хвиль та хвильового опору.

Характерною рисою його робіт є їхня глибока внутрішня єдність, переплетення загальних абстрактних і геометричних ідей з конкретними аналітичними результатами і застосування. Професором М.Г.Крейном підготовлені доктори та кандидати фізико-математичних наук, серед них: академік НАН України Ю.М. Бережанський, доктори наук: І.Ц. Гохберг, Д.З.Аров, В.М.Адамян, І.С.Кац, М.А.Рутман, І.М.Глазман, Г.Я.Попов, М.М.Буришкін. кандидати наук А.А.Нудельман, Д.Л.Кучер, П.Г.Рехтман-Ольшанська, М.Н.Бобинін, В.Л.Шмульян, Ю.Л.Шмульян, В.Шмушкович, С.А.Орлов, Ш.Н.Саакян, В.А.Яврян, А.П.Артеменко, Г.М.Финкельштейн, Ф.Е.Мелік-Адамян, В.М.Фомін, К.Р.Коваленко та інші.

Представниками цієї школи, які працювали або працюють у нашому університеті, є: В.П.Потапов, М.С.Бродський, М.С.Лівшиць, С.А.Орлов, Ю.П.Гінзбург, Д.П.Мільман, М.А.Рутман, Г.М.Губреєв, В.М.Пивоварчик, Д.З.Аров, Д.Л.Кучер, А.В.Єфімов, Б.Ф.Мукмінов, Л.Є.Ісаєв, Я.Є.Шварцман, Л.А.Сімакова, М.А. Нудельман, С.М.Саприкін, М.Г.Волкова, О.І.Олефір.


В.П.Потапов розробив мультиплікативну теорію мероморфних в одиничному крузі або в півплощині J-стискуючих матриць-функцій і розглянув її застосування у класичних інтерполяційних задачах та теорії пасивних електричних ланцюгів.
М.С.Бродський розробив теорію жорданових зображень несамоспряжених та неунітарних операторів. Він є автором монографії “Треугольные и жордановы представления линейных операторов”, М.:“Наука” , 1969, 287с.Ю.П.Гінзбург узагальнив результати В.П.Потапова на випадок оператор-функцій та зробив певний внесок у розробку геометрії просторів з індефінітною метрикою.
М.С.Лівшиць є засновником спектральної теорії несамоспряжених та неунітарних операторів, в основу якої було покладено поняття характеристичної функції оператора. Він є автором монографії “Операторы колебания, волны ”, М: “Наука”, 1966, 250с.; також співавтором книги М.С. Ліфшіць, А.А. Янцевич, “Теория операторных узлов в гильбертовых пространствах”, Вид. Харьківського університету, 1971, 160с.
Д.З.Аров (послідовник керівника школи в нашому університеті) розробив теорію пасивних лінійних стаціонарних систем з втратою каналів розсіяння, у межах якої узагальнив метод Дарлінгтона та розширив теорію регулярних g-створюючих матриць, J-внутрішніх матриць-функцій із застосуванням до інтерполяційних задач і обернених задач для канонічних диференціальних систем. Разом з М.Г.Крейном і В.М.Адамяном Д.З.Аров розробив теорію нескінчених блочно-ганкелевих операторів із застосуванням до задач Нехарі і Такагі, яка поклала початок розвитку Н? -оптимального контролю.
За останні роки під керівництвом д.ф.-м.н., проф. Д.З.Арова виконувалося декілька держбюджетних тем та міжнародних проектів з теорії лінійних операторів і лінійних пасивних систем у просторах Гілберта та Понтрягіна. До виконання міжнародних проектів були залучені не тільки викладачі педагогічного університету, а й математики інших закладів - відомі спеціалісти функціонального аналізу (В.М.Адамян, М.Л.Горбачук, Л.А.Сахнович та ін.). При виконанні цих робіт викладачами університету здобуті такі основні результати.

Одержано необхідні та достатні умови на матрицю розсіювання, за яких всі лінійні мінімальні стаціонарні дисипативні системи з цією матрицею розсіювання подібні та двобічно стабільні, а також умови, за яких вони унітарно еквівалентні.

Досліджено новий клас строго регулярних j-внутрішніх матриць-функцій, важливий для інтерполяційних задач та для канонічних диференціальних систем, а також для гармонійного аналізу операторів у гільбертовому просторі; матричні двостороннє дотичні узагальнені проблеми М.Г.Крейна, що мають особливе значення для теорії прогнозування багатомірних випадкових процесів з неперервним часом з частково заданими кореляційними та структурними матрицями-функціями.

Побудована теорія лінійних стаціонарних консервативних систем розсіювання у просторах Понтрягіна з дискретним часом.

Досліджено проблеми подібності операторів, базисності систем квазіекспонент, L2-стійкості контінуальних півгруп операторів та інші,які пов’язані з гармонічним аналізом дисипативних та недисипативних операторів, одержаних скінченомірними збуреннями вольтерових операторів. Одержані при цьому результати відкривають новий напрям у розвитку теорії лінійних операторів у гільбертовому просторі – теорії цілих неермітових операторів.

За темами, що виконувалися під керівництвом Д.З.Арова, було одержано грант Фонду Сороса (1994-1996 рр.) та виконано два спільних проекти:

1) українсько-американський (1997-1999 рр.), де керівником американської групи був відомий спеціаліст з теорії систем та операторів, професор Каліфорнійського університету (Сан-Дієго) J.W.Helton;
2) українсько-ізраїльський (1998-1999 рр), де керівником ізраїльської групи був відомий спеціаліст з теорії операторів та її застосування в теорії систем, теорії функцій професор Інституту Наук ім. Вейсмана H.Dym.
Дамір Зямович Аров неодноразово запрошувався за кордон для читання циклу лекцій з проблем теорії пасивних лінійних систем та теорії j-внутрішніх матриць-функцій (Хоккайдський університет, Каракаський університет та ін.), для наукової роботи до Лейпцігського університету, де під певним впливом Д.З.Арова сформувалася група “аналізу Шура” (проф. B.Fritzche, B.Kirstein та їх учні); до Амстердамського університету для роботи з проф. Kaashoek та сумісного керівництва дисертаційною роботою аспіранта цього університету; до Інституту Наук ім. Вейсмана (Ізраїль) для спільної роботи з проф. H.Dуm’ом.
У 2005 році Д.З.Аров був обраний Почесним доктором Abo Academi University (Фінляндія).
Кожен рік Д.З.Аров бере участь у міжнародних конференціях з теорії операторів та систем у Японії, Німеччині, Нідерландах, Австрії, Франції, Румунії, Угорщині, Ізраїлі.

Наукова школа О.Я.Чебикіна «Розвиток емоційної сфери людини»

Провідними напрямами досліджень є розвиток емоційної сфери людини, емоційна регуляція діяльності, емоційна стійкість людини, стресові, постстресові стани людини, система навчальної та навчально-професійної діяльності, професійний відбір.

До фундаментальних наукових здобутків академіка О.Я.Чебикіна можна віднести:
По-перше, концепцію про детермінуючі фактори емоційної стійкості людини та умови її формування. У межах останньої доведено, що емоційна стійкість людини детермінується різним комплексом психологічних особливостей, що знаходяться в певному співвідношенні, яке залежить від домінувального мотиву та конкретних умов діяльності. При цьому таких комплексів може бути безліч і в кожному з них є провідні властивості. Визначення останніх дозволяє оптимізувати процес оцінки психологічної підготовки людини до підвищення її емоційної стійкості.
По-друге, концептуальну модель емоційної регуляції пізнавальної діяльності, що передбачає в її змісті розгортання трьох етапів: орієнтовано-мотиваційного, виконавчого та рефлексивно-оцінного. Доведено, що на першому етапі емоції відображають співвідношення зовнішніх мотивів успіху чи неуспіху та реалізації стереотипних схем дій, що здійснюються заради цих зовнішніх мотивів. На цьому етапі характер емоційних проявів фіксується у вигляді задоволення чи незадоволення. На другому етапі емоції відображають відношення між внутрішніми мотивами та кінцевим результатом. Емоційні стани успіху та неуспіху, які виникають при цьому, на відміну від задоволення, виконують функції внутрішніх оцінок проміжних результатів мети, що сприяє механізму емоційної регуляції у виконанні функції наведення та виникнення впевненості чи сумніву. На третьому етапі емоції відображають відношення між внутрішніми мотивами предметного змісту, що якісно розвивається. Вони входять у процес цілепокладання і сприяють не тільки досягненню проміжних результатів, але й осмисленню внутрішніх закономірностей проміжного змісту діяльності. Тут функції емоцій пов'язані з процесом формування новоутворень, що ведуть до зміни предметів діяльності відповідно до закономірностей її розвитку. Визначено також психолого-педагогічні умови підтримки емоційної регуляції пізнавальної діяльності. Так, на першому етапі провідним емоціогенним ефектом є новизна, що відображається у здивуванні, на другому - драматизація, що відбивається у цікавості та допитливості, на третьому - успіх, що характеризується інтересом. Розроблено адекватні методи емоційної регуляції пізнавальної діяльності. По-третє, системно-діяльнісну модель підготовки сучасного вчителя, виходячи з трьох парадигм: переорієнтації системи підготовки вчителя, як передавача знань у підготовку його як розробника власної навчальної діяльності, новатора, спроможного реалізувати інноваційні технології у професійній діяльності; переорієнтації підготовки вчителя з розпорядника учнівського колективу в організатора спільної діяльності учнів; переорієнтації з формування переважно емпіричного типу мислення в майбутніх учителів на розвиток теоретичного, творчо-педагогічного мислення. Створені та апробовані конкретні психолого-педагогічні умови щодо методичного забезпечення навчальних планів та програм цієї підготовки.
Слід зазначити, що важливими результатами досліджень, які виконувалися під його керівництвом, виступають: теоретико-методологічні підходи щодо визначення закономірностей емоційного розвитку дітей різного віку та статі, які виховуються в різних умовах; побудовано технології специфіки емоційної зрілості особистості, яка розвивається; розкрито механізмів емоційно-вольового розвитку в межах Я-концепції; уточнення основних та довільних емоцій у структурі особистості; визначено специфіки усвідомлення молоддю небезпечних ситуацій, в тому числі, пов’язаних з ураженням ВІЛ, СНІД, побудовано моделі зовнішніх та внутрішніх факторів, що характеризують індивідуальні особливості прояву ризику та ін.
Окрім значних теоретико-методологічних здобутків, Олексій Якович зробив вагомий внесок у практичну сферу діяльності психологів, педагогів та інших соціономічних професій. Результати його діяльності в аспекті діагностики та коригування емоційної стійкості людини в навчально-професійній діяльності Інститутом психології АН СРСР висувалися на державну премію.

Наукова школа академіка А.М. Богуш «Теоретико-методичні проблеми дошкільної лінгводидактики»

Учнями наукової школи А.М.Богуш уперше було досліджено вплив змісту творів живопису – репродукцій художніх картин – на формування емоційно-виразного мовлення старших дошкільників; розкрито сутність понять «емоційно-виразне мовлення», «емоційно-виразні засоби мовлення»; виявлено й схарактеризовано критерії, показники та рівні сформованості емоційно-виразного мовлення старших дошкільників у процесі сприймання репродукцій художніх картин; визначено педагогічні умови ефективного формування емоційно-виразного мовлення старших дошкільників: взаємозв’язок (інтеракція) навчально-мовленнєвої, художньо-мовленнєвої і образотворчої діяльності дітей; збагачення лексичного запасу дітей вербальними і невербальними емоційно-виразними засобами мовлення у комунікативно-мовленнєвій діяльності; використання творчої імпровізації у комунікативно-мовленнєвій діяльності за репродукціями художніх картин. Розроблено експериментальну методику формування емоційно-виразного мовлення старших дошкільників у процесі сприймання творів живопису – репродукцій художніх картин, що можуть застосовуватись у практиці роботи дошкільних навчальних закладів на заняттях з розвитку мовлення, ознайомлення з довкіллям, художньої літератури та образотворчої діяльності, а також у процесі викладання фахових методик на дошкільних факультетах вищих навчальних закладів та інститутах післядипломної освіти.

Уперше подано цілісний науковий аналіз педагогічної і лінгводидактичної спадщини К.Д. Ушинського в роботі дошкільних навчальних закладів; визначено педагогічні умови ефективного використання творів К.Д. Ушинського в роботі дошкільних навчальних закладів, а саме: ознайомлення вихователів з педагогічною спадщиною К.Д. Ушинського; творче використання засобів, принципів, форм, методів і прийомів навчання дітей старшого дошкільного віку, що були запропоновані вченим; систематичне комплексне використання у роботі з дошкільниками художніх творів К.Д. Ушинського, малими жанрами фольклору; визначено рівні обізнаності дітей з творами К.Д. Ушинського, малими жанрами фольклору та рівні сформованості граматично правильного мовлення дітей (достатній, середній, низький, нульовий); окреслено напрями актуалізації практичного використання педагогічної спадщини педагога в роботі з дошкільниками.
Уперше вивчено, систематизовано, науково обґрунтовано лінгводидактична спадщину О. Потебні; визначено її місце на етапі розбудови національної освіти в Україні; виявлено та обґрунтовано напрями і форми актуалізації творчого розвитку філологічної та лінгводидактичної спадщини О. Потебні в сучасній освітянській практиці.
Уперше визначено поняття «діалогічний знак»; з’ясовано функціональний взаємозв’язок феноменів «діалогічне мовлення», «спілкування», «зв’язне діалогічне мовлення»; науково обґрунтовано педагогічні умови ефективного розвитку зв’язного діалогічного мовлення першокласників засобами художніх текстів різних жанрів (забезпечення комунікативно-діяльнісного підходу до розвитку зв’язного мовлення першокласників; створення розвивально-мовленнєвого середовища з наявними емоційно-позитивними стимулами до діалогізування; використання художніх текстів різних жанрів, зорієнтованих на розвиток діалогічного мовлення; поетапність навчання діалогізування: навчання реп лікування, засвоєння діалогічних єдностей різних видів, складання мікродіалогів, створення діалогів різних функціональних типів); виявлено критерії (ініціативність спілкування, репродуктивно-творче діалогізування, мовленнєво-змістовий), схарактеризовано ступені сформованості вмінь діалогізування та рівні розвитку зв’язного діалогічного мовлення першокласників засобами художніх текстів різних жанрів(високий, достатній, задовільний, низький, у стані формування); виявлено стадії розвитку зв’язного діалогічного мовлення першокласників.
Розроблено методику розвитку зв’язного діалогічного мовлення першокласників у процесі опрацювання художніх текстів різних жанрів (казка, оповідання, вірш); систему мовленнєво-комунікативних вправ різних типів (відтворювальні, перетворювальні, конструктивні; підготовчі, тренувальні, комунікативні, контрольні), спрямованих на розвиток діалогічного мовлення учнів першого класу; індивідуально-облікові картки динаміки розвитку діалогічних умінь учнів у процесі навчання.
Наукові і практичні результати можуть бути використані у процесі викладання лекційних курсів лінгвістичного та лінгводидактичного циклів у вищих навчальних закладах (філологічні і педагогічні (початкові класи і дошкільна освіта) факультети), у системі післядипломної освіти; в роботі студентських наукових гуртків і факультативів; в оновленні навчальних програм, планів курсів для підготовки педагогічних кадрів в умовах сучасної модернізації освіти в Україні, а також вихователями дошкільних закладів освіти, організаторами нових типів навчальних закладів, керівниками органів освіти в розбудові національної системи дошкільної освіти з урахуванням сучасних вимог до навчання і виховання.

Перелік найвизначніших наукових шкіл

За роки існування в університеті склалася низка наукових шкіл у галузі педагогіки, психології, фізики, математики, що визнані як в Україні, так і за її межами, і я в яких ведеться підготовка наукових кадрів. Їх традиції успішно продовжуються професорами університету й сьогодні; у рамках цих шкіл започатковані і розвиваються нові напрями. У 2007 році видано книгу «Наукові школи Південноукраїнського державного педагогічного університету ім.К.Д.Ушинського» / Уклад. Т. І. Койчева; За ред. А. М. Богуш, О. Я. Чебикіна. - Одеса: Друкарський дім, Фаворит, 2007.-256с.


Наукова школа А. М. Богуш «Теоретико-методичні проблеми дошкільної лінгводидактики»


Наукова школа О. Я. Чебикіна «Розвиток емоційної сфери людини»


Наукова школа «Одеська школа функціонального аналізу»


Наукова школа Р. І. Хмелюк «Підготовка вчителя національної школи»

Наукова школа  С. М. Наумкіної «Політичні виміри ефективності управлінської діяльності»

Наукова школа А. І. Кавалерова «Інноваційність в методології та технології наукового і соціального пізнання»

Наукова школа Є. Р. Борінштейна «Особливості соціокультурної трансформації сучасного суспільства»

Наукова школа Т. М. Корольової «Експериментальне дослідження лінгвістичних характеристик та моделювання структури сучасного дискурсу»

 

Пустая синяя полоска

© 2017 Університет Ушинського